Зубні пломби

Найстаріший вид пломб – пломби із стоматологічних силікатних цементів (цементів першого покоління). Щоб така пломба протрималася в зубі максимально довгий час, необхідно було дотримуватися найвищої точності при її приготуванні, - неправильно замішаний цемент міг руйнуватися навіть під дією слини. Пломбу доводилося ставити наново. А термін життя «правильної» цементної пломби був два-три роки, іноді більший. Пломбування зубів ще називають міні протезуванням зубів. І в цьому є сенс.

Про косметичний ефект тут говорити не можна - силікатний цемент вбирає харчові барвники і добре фарбується. При недотриманні рецепту приготування цемент може пожовтіти і сам по собі.

Тому ставитись до цементних пломб потрібно як до родоначальника всіх зубних пломб, але ніяк інакше.

Потім з'явилися пломби із стоматологічних акрилових пластмас («Норакрил», «Акрилоксид» та ін.). Ці пломби заслужили собі погану репутацію, їх використання часто призводило до множинних ускладнень у вигляді пульпітів і періодонтитів. Труднощі в обробці не дозволяли досягати задовільного косметичного ефекту - м'яка пластмаса легко плавиться і досягти рівної поверхні дуже важко.

Добре зарекомендували себе амальгамові пломби. За дотримання методики та правильної постановки вони трималися 10-15 років і більше. Один із недоліків таких пломб – вміст ртуті, тому зараз вони заборонені до використання у багатьох країнах.

Наступним щаблем розвитку стала поява композитних матеріалів. Вони з'явилися в 60-х роках і використовуються до цього дня. Композитні матеріали ("Евікрол", "Крісталлайн") досить міцні і тримаються тривалий час. Їх недоліком вважаються невдалі кольори, отже, і низькі естетичні характеристики. Хоча останнім часом з'явилися цілком гідні представники цієї групи матеріалів із покращеними властивостями (Surefil).

Цементна пломба. З розвитком технологій з'явилися принципові рішення – це склоіономірні цементи. Це цементи нового покоління, що мають цілу низку позитивних властивостей – високою міцністю, довговічністю та стійкістю до різних впливів. Мабуть, нічого спільного з цементами першого покоління (крім назви) вони мають.

Пломби із світлополімерних матеріалів

Це можуть бути як світлотвердільні цементи, так і композити або композитні полімери (компомери. Особливостями цих матеріалів є наявність у них клейової системи, що дозволяє пломбі надійно триматися в зубі за рахунок активного прилипання до поверхні. Затвердіння світлополімеру відбувається тільки під дією світла спеціальної лампи певного спектру Світлополімер дає можливість стоматологу сформувати таку пломбу, яку потрібно, тому використання світлополімерних матеріалів дозволяє ставити пломби на різні поверхні зубів, на передні і задні зуби, відновлювати відколоті фрагменти зубів, формувати пломбу врівень з поверхнею зуба, точно підбирати необхідний колір.

Пломби зі склоіономірних цементів

Це цементи нового покоління, що мають цілу низку позитивних властивостей – високою міцністю, довговічністю, стійкістю до різних впливів та високим косметичним ефектом.

Пломби та вкладки. У чому відмінності?

Як ставлять пломбу, відомо всім. Спочатку каріозна порожнина готується, потім її обробляють розчином кислоти та спеціальною адгезивною речовиною, що підвищує силу прилипання пломби до зуба. Потім стоматолог вносить у підготовлену порожнину матеріал пломби. Весь пломбувальний процес відбувається у роті пацієнта.

Відмінність вкладки в тому, що вона виготовляється в лабораторії за зразком, знятим з каріозної порожнини, що відприпарувала, а потім вклеюється в зуб.